Прізвище,
ім’я та по батькові : Гарбар Тетяна Андріївна
Дата і місце народження
: 22
листопада 1967 р. Рівненська
область, м. Березне
Які навчальні заклади закінчили, в якому році,
спеціальність за дипломом: вища, спеціаліст. Ровенський
державний педагогічний інститут ім.. Д.З. Мануїльського, 1991 р. педагогіка і
психологія дошкільна
Місце роботи :
дошкільний навчальний заклад ясла – садок № 1 «Ромашка» комбінованого типу
м. Березне,
Стаж роботи: загальний
– 30 років
педагогічний – 30
років
Кваліфікаційна категорія спеціаліст вищої категорії
Звання : педагогічне
звання «вихователь - методист»
Державні
нагороди, відзнаки : Почесна грамота Управління освіти
Рівненської ОДА № 108 1998р., Почесна грамота Управління освіти і науки Рівненської
ОДА № 100 2002р., Подяка відділу освіти Березнівської райдержадміністрації № 24
2007р.
Проблема (тема), над якою працюєте: «ЛЕГО – конструювання, як засіб пізнавального
розвитку дітей дошкільного віку»
Педагогічне
кредо: «Вміння знаходити обдарованих
дітей – талант вміння їх вирощувати - мистецтво. Але найважливішим є любов до
дитини»
Моя
професія – Вихователь!
« Дорогу я обрала у житті таку
, яку сама обрать хотіла.
І скільки я по цій дорозі
йду , ніколи про свій вибір не жаліла.
І завжди я гордитись буду , що доля саме так у мене склалась .
Якби ще раз прийшлося обирать ,
Я б ні хвилини не вагалась»
Ви питаєте мене, чому я
вихователь?
Кожного
ранку я стою біля вікна і вдивляюся в обрій... Сьогодні вальс маленьких зимових сніжинок заклопотано гуляє коштовним срібним
пейзажами зимового , морозного ранку. Сонце гуляє вікнами міських
будинків, а на подвір’ї нашого ДНЗ суцільний спокій, який за десять
хвилин вибухає, немов святковий феєрверк, дитячим сміхом і галасом. Маленькі дітлахи зі своїми батьками поспішають до нашого дитсадка
«Ромащка». І кожного разу я
замислююсь над тим, що мені більше подобається: ця тиша чи цей неспокій? І
кожного разу, вже 30 роки, не можу жити саме без цього хвилюючої метаморфози.
Ви питаєте
мене, чому я вихователь? Напевно, це так само, як спитати, а чому я живу і чи
хочу я щось змінити? Риторика, та й годі. Адже сценарій мого життя наповнений
багатими подіями, написаний щедрою рукою долі, яка не дозволила мені бути
самотньою і зосередженою тільки на собі. У моїй діяльності немає контрастів
«вихователь – вихованець», тут
малюки і є співавторами моєї життєвої
саги. Так воно – бути вихователем! Отак qc іспиту. Не піддаватись настрою,
особистим негараздам, кожному посміхатись та сто разів на день бажати доброго
дня!
І нехай
про моїх вихованців ще не заговорили, як про геніальних, я ніколи не проміняю
сміх моїх дітей, їх перешіптування, їх мовчання, таке рідне – від сонного до
патетичного, їх безтурботність або збудження, а колорит почуттів, що віддзеркалений
у їхніх очах, просто примушує вносити нові корективи у мою особисту повість. Я
повинен на бути то суворою , то м’якою ,
то співчутливою і терпеливою, то непохитною… Життя вихователя … Не можу
дозволити собі зупинку, адже це подорож несамовито щастя і знесилюючих поразок
людей, котрі обрали ремесло тривалістю в життя.
Я не знаю, чи
потраплю на телебачення, чи стану відомим на всю країну, чи буду відпочивати
закордоном. Я звичайний вихователь, яких багато. Намагаюся старанно працювати,
сіяти в дитячих душах добре, мудре, вічне. Я, напевно, ніколи не побачу світ,
для нього я піщинка, але щодня я роблю все для того, щоб моя малеча
стала для мене цілим
світом.
Ви питаєте мене, чому я вихователь? Я
знаю відповідь! Тому що мені є чим ділитись. Тому що, я ніколи не вважала працю у дитсадку своєю професією: мені не важливий розмір
заробітної платні. Тому що я не хочу належати тільки собі, тому що вихователь в
кожному із нас.
Немає коментарів:
Дописати коментар